Музей був заснований 1971 року і займає територію понад 90 гектарів. Тут зібрано понад 120 оригінальних історичних будівель, включно з селянськими будинками, коморами, млинами і майстернями, перенесеними з різних регіонів Вестфалії та відновленими в їхньому первісному вигляді.
Музей розбитий на двори, кожен двір присвячений одному з районів Вестфалії і складається з центрального, великого будинку, і супутніх будівель. Це добре видно на карті.
Територія велика, ми ходили пішки, але можна пересуватися на кінному екіпажі.
Основну цінність становлять відтворені оригінальні інтер'єри з меблями, начинням і предметами побуту відповідних епох. У більшості будинків вони знаходяться за бар'єрами, але в деяких будинках, наприклад в «Оснабрюку», інтер'єри повністю доступні для відвідувачів. Наша донька це одразу зацінила і помацала буквально кожну маленьку деталь.
У деяких будинках відтворено майстерні традиційних ремесел, як-от ковальство, ткацтво та хлібопечення. Причому це не просто експонати, все працює, ви можете скуштувати хліб зі старовинної кухні.
Будинки цікаві, називаються «Einhäuser» або «однобудинки». Вони досить великі, і, що найцікавіше, люди і тварини жили в них під одним дахом. Ми бачили раніше подібний будинок, у грузинській Сванетії, проте там він був набагато меншим.
Скажу, що за сучасними мірками, це виглядає жахливо. У деяких будинках музею живуть реальні тварини, ви можете зайти і відчути цей запах. Чому ж люди йшли на такий дискомфорт, причому, судячи з будинків, далеко не бідні люди. На те було кілька причин.
- Побудувати один великий будинок було дешевше, ніж дві окремі будівлі - для людей і для худоби. Менше матеріалів, менше роботи, простіше обслуговувати.
- Тварини виділяють тепло, і в умовах холодного клімату це було природним способом обігріву житлового простору. У ті часи не було централізованого опалення, і кожна крапля тепла мала значення.
- Худоба була цінним майном. Якщо тварини жили поруч із господарями, їх було легше захищати від злодіїв і диких звірів. Також це давало змогу швидко реагувати, якщо тварина захворювала або народжувала.
- Худоба вимагала догляду кілька разів на день - годування, доїння тощо. Якщо стійло було в одному приміщенні, економило час і сили, особливо взимку.
На території музею є водні та повітряні млини. Я думаю, таке ви бачили в багатьох місцях, але тут вони повністю робочі! Можна зайти всередину і подивитись, як усе працює, а там дійсно крутяться всі механізми.
У дальньому кінці музею розташоване ціле невелике поселення з різними середньовічними громадськими, соціальними та культурними будівлями.
Також тут є ресторан, де можна скуштувати середньовічної їжі, що ми і зробили.
Для дітей, в одному з будинків, облаштовано критий дитячий майданчик, на карті він позначений «Ausstellung».
Музей відкритий для відвідування з весни до осені, зазвичай з 1 квітня, але перевіряйте офіційний сайт або google maps.
Як дістатися: парковка основна 51.925528, 8.870389, але місць там не так і багато, тому багато хто паркується на запасному паркінгу 51.920917, 8.858417 і йде пішки до центрального входу, приблизно 900 метрів. Від залізничного вокзалу Detmold 2300 метрів пішки, можна заодно відвідати по дорозі місто і замок. Від вокзалу можна під'їхати на автобусах 701 (Berlebeck), 703 (Hiddesen), 782 (Bad Meinberg) до зупинки Freilichtmuseum.