За цим маршрутом ми гуляли два рази - рано вранці і вдень. Рано вранці варто приходити, щоб зробити красиві фотографії сходу сонця.
Вдень ми почали з Мсіди. Взагалі, всі містечка йдуть одне за одним, кордонів немає, можна сказати, що це одне велике місто. Тут орієнтиром служить Парафіяльна церква, яка через мальовниче розташування, часто потрапляє на фотографії Мальти.
Набережна тут не особливо широка, але зате немає туристів, так що навіть вдень можна пройтися на самоті. Мсіда раніше була рибальським селищем, тому не дивно, що і сьогодні по всій набережній сидять рибалки. Зараз Мсіда університетське містечко, тут розташований мальтійський університет.
Скрізь стоять човни і яхти, таке враження, що у кожного жителя Мальти є свій плавзасіб.
Підземні сміттєві баки.
Ближче до Гзіра набережна починає розширюватися і покращуватися.
До Гзіри примикає острів Маноель, який дав назву місту (по мальтійськи "гзіра" це острів). На острові ми подивилися Качине село (Duck village). Судячи з назви, раніше тут жили качки, але зараз тут є коти, морські свинки, кури, може ще когось не помітили. Такий собі міні-зоокуточок. Але сам острів закритий для відвідування, далі можна пройти тільки через паркан.
У Слімі вже багатолюдно, це головне туристичне місто Мальти. Старі будинки тут поступово замінюють новими висотками.
Тут ми, нарешті, побачили символ Мальти - старий автобус. На жаль, кілька років тому їх замінили на нові автобуси.
З набережної Сліми відкривається найкращий вид на Валлетту.
Так як ми жили в Валлетті, то від зупинки Sliema ferry повернулися на паромі в Валлетту, що дуже зручно.
Як дістатися: Уздовж набережної ходять автобуси 12, 13, 15 (розклад) і 21 (розклад).