Про Вилкове багато хто чув, як про "українську Венецію". Частково так і є, деякі вулиці представляють із себе водні канали (єрики), по яким місцеві жителі пересуваються на човнах. Але на цьому порівняння краще закінчити, або взагалі придумати інший слоган. Та й за останні 50 років багато каналів пересохли або були засипані, тому більш звичним засобом пересування став автомобіль. На човнах по каналах зараз, хіба що, туристів возять.
Цікаво, що 300 років тому, коли Вилкове (раніше Липованське) було засноване козаками і липованами, місто стояло біля самого моря. Але за минулі сторіччя море відсунулося на 18 кілометрів.
Дунай - головна місцева пам'ятка. Це найбільша річка Європи, довжиною майже 3000 кілометрів. Річка є кордоном десяти держав, у тому числі й України. Власне, на протилежному березі від Вилково вже Румунія. Незважаючи на те, що кількість риби в Дунаї зменшується, вона ще є і рибний промисел є важливою статтею доходу місцевих жителів. Тут є осетер і білуга.
Що робити в Вилково: - Проїхатися по каналах міста на човні або погуляти вздовж них - Відвідати "нульовий кілометр", місце, де Дунай впадає в море - Познайомитися з липованською культурою та кухнею - Подивитися старообрядницькі церкви - Зайнятися риболовлею - Спробувати місцевого вина - Відвідати унікальний острів Єрмаков, подивитися птахів і тварин
У Вилково є головний канал, прямо, як у Венеції. Власне, це єдиний "робочий" канал, який використовується постійно.
Держава дуже слабо підтримує туристичну галузь в Вилково, тому та туристична інфраструктура, яка є зараз, була зроблена місцевими жителями. Власне, держава, судячи з усього, і в цілому підтримує Вилкове тільки на словах, це видно навіть по жахливій дорозі, яка веде до міста.
Ми, як туристи з багаторічним досвідом, перерахуємо те, що потрібно зробити тут в першу чергу для розвитку туристичної галузі. На той випадок, якщо нас прочитають можновладці.
1. Найголовніше - звернути увагу на Вилкове. Не тільки в туристичному плані. Повірте, це потрібно зробити з різних причин. І якщо ви цих причин не розумієте, то вам не місце серед можновладців. 2. Відремонтувати 80 кілометрів дороги, це ж ганьба якась, а не дорога. 3. Розчистити, поліпшити і, найголовніше, зберегти решту невеличких єриків (каналів). Це ж візитна картка Вилкове, яку зараз багато туристів називають просто болотом. 4. Поліпшити туристичний водний транспорт і їхні послуги. На даний момент особливого нагляду над тими, хто пропонує послуги, мабуть, немає. 5. Приділити більше уваги липованським традиціям та кухні. Беріть приклад з розкручених гуцулів.
Є й багато інших рекомендацій, це тільки основні. Чому потрібно звернути увагу на Вилкове? Тому що це унікальне місце. Повірте нам, де ми тільки не були, і все одно пишемо, що це місце унікальне, з гарним потенціалом.
Більш того, вже зараз Вилкове популярне у зарубіжних туристів. Разом з нами там була група німців, 15 осіб, співробітники посольства. У Вилкове приїжджає багато європейських туристів під час круїзів по Дунаю. Це останній пункт для них, тут вони пересідають на маленькі катери і їдуть до нульового кілометру, тобто місця, де Дунай впадає в Чорне море.
Крім самого Вилкового, величезний інтерес являє собою Дунайський біосферний заповідник, який розташований навколо міста. Куди б ви не поїхали на кораблику, ваш шлях лежатиме через заповідник. Екосистема дельти Дунаю - найцікавіша в Європі і одна з найкращих у світі. За два дні екскурсій ми бачили величезну кількість птахів і тварин.
Ми здійснили дві прогулянки на кораблику. Спочатку до символічного нульового кілометра по Анкудіновому гирлу. По дорозі подивилися намивні городи і зарості тростини.
У кінцевій точці маршруту сфотографувалися з символічним знаком. Тут же можна назбирати різних красивих черепашок і побачити рідкісних птахів. Шкода, наш фотоапарат не дозволяє фотографувати, бо вони далеко, але, повірте, вони там є, навіть пелікани.
Його відвідують всього кілька сотень чоловік на рік, тому тут склалася унікальна екосистема. Причалу тут немає, висадка прямо на берег. Дуже хотіли політати тут на дроні і показати острів зверху, але прикордонники заборонили (ми спеціально дзвонили їм, запитати дозволу).
Довгофокусний об'єктив тут просто необхідний. Бачили диких коней, диких корів, гієну, орлана білохвоста, баклана, кучерявого пелікана, чаплю, фазана, удода. Дуже хотіли побачити лісових котів і кабанів, але не вийшло.
Острів оточений спеціальною дамбою, яка перешкоджає росту високих дерев і чагарників. По дамбі дуже зручно гуляти і, до речі, стежка на ній протоптана тваринами, не людьми.
Також Вилкове цікаве тим, що тут проживають старовіри (липовани). Ми мало цікавимося релігією, тому навіть не знали, хто це такі. У двох словах: в 1650-х - 1660-х роках була проведена реформа церкви. Ті, хто реформу не прийняли, стали називатися старовірами. Вони також є православними віруючими, просто з невеликими, "косметичними" відмінностями. Докладно можна почитати в вікіпедії, для нас же основною відмінністю було те, що хрестяться старовіри двома пальцями, а не трьома, і вхід до церкви у чоловіків і жінок роздільний.
У Вилковому є три церкви: дві для старовірів і одна сучасна. Ми спеціально зняли їх зверху для порівняння. Чисто візуально - відмінностей ніяких. Правда всередині у старовірів фотографувати не можна, місцева мерія офіційно заборонила. Причина - конфлікти між старовірами і туристами.
В інтернеті можна прочитати, що липовани замкнуті і відлюдні. Повинні сказати, що таке враження є. Хоча, коли ми літали в місті з коптером, то місцеві жителі з цікавістю підходили і розпитували, що це і як працює. Ніяких проблем у спілкуванні не спостерігалося :)
Як дістатися до Вилково: Це найбільша проблема. Справа в тому, що остання ділянка дороги просто жахлива, тому час у дорозі на автобусі з Одеси (автовокзал Привоз) - близько 4-ох годин (200 км), що досить стомлює. Розклад дивіться на http://bus.com.ua або тут, перший автобус о 6:25. Не забудьте паспорт, місто знаходиться на кордоні. У самому місті маршрутка привозить в центр, до церкви. Звідси можна пройти за 5 хвилин до річкового порту і домовитися про екскурсії.
