Одеса - це не просто місто біля моря. Для жителів колишнього СРСР Одеса має особливе значення. Я не знаю, як це можна описати - краще це відчути, приїхавши в місто і прогулявшись по вулицях і набережній. Тут якась особлива атмосфера, особливі люди й особливе ставлення.
Одеса є ідеальним містом для проведення вихідних. Ми приїхали на 3 дні, скориставшись вихідними на День Незалежності.
Відпочили дуже добре, не рахуючи конфузу з готелем (написали в кінці). Хотіли ще з'їздити на екскурсію в Вилкове - "українську Венецію" - але 24го та 25го спека була просто нестерпна, тому ідею з поїздкою довелося відкласти. Тим більше, розклад на автовокзалі був вкрай незручним. Так що 24-го зранку пішли на пляж, а ввечері на шоу в дельфінарій.
Наступний день провели на пляжі (до цього я не розуміла такий вид відпочинку, але при 37-градусній спеці тільки він більш-менш раціональний), а ввечері трохи походили по центру і проїхалися в чудовому одеському громадському транспорті (в якому не стати слухачем або учасником якого-небудь скандалу - рідкість!).
На щастя, в останній день спека вщухла, і ми, залишивши речі в камері схову на вокзалі, досхочу нагулялись у центрі, походили по морвокзалу та покаталися на катері.
Порада: Якщо море штормить, то у воді біля берега буде багато сміття, а якщо хвиль немає, то вода досить чиста.
Для нас знайомство з Одесою почалося з готелю "Зірка". Подорожуємо ми давно, але з таким готелем зіткнулися вперше. Далі буде опис наших пригод у готелі, номер у якому ми забронювали майже за місяць до приїзду. Люди! Якщо будете їхати в Одесу, ні в якому разі не зупиняйтеся в готелі "Зірка"! Ми купилися на те, що готель новий, недорогий, знаходиться недалеко від центру, а бронювати можна без передоплати.
Приїхали ми в Одесу о 5-16, годині о 6 ранку знайшли готель, залишили там речі та пішли на пляж, бо розрахунковий час там, як і в багатьох інших готелях, о 12 дня. Повернувшись до 12 дня, побачили, що на ресепшені зібрався обурений натовп людей переважно жіночої статі. З подивом дізналися, що в усього натовпу, як і в нас, були заброньовані номери на сьогоднішнє число, але хлопець на ресепшені заявив, що вільних номерів немає. Під натиском білявок, які вже мало не матюкалися, йому довелося викликати адміністратора, якого, схоже, скандал навіть трохи забавляв, і товстого дядьку з бородавкою, який згодом виявився директором і був сильно п'яний.
Адміністратор пообіцяв, що номери звільняться протягом 2-х годин, але білявкам вдалося вибити собі номер раніше. Ми теж до них прилаштувались, і нам дали номер по сусідству. Побачивши "номер", ми були в шоці. Комірчина розміром з купе потягу, без вікон. З меблів - тільки двоспальне ліжко та тумбочка, а за розсувними дверима якимось дивом помістили туалет і душ.
На поверсі всюди виднілися сліди ремонту, тому в нашому номері виявилося декілька зайвих дверей. Юра сам зголосився їх витягати з номера, а по коридору якраз у цей час проходив дядько з бородавкою. Мабуть, йому сподобалася наша ініціатива з дверима і він почав знайомитися (так ми і дізналися, що він директор). Вибачився за незручність і за те, що випив (свято все ж таки), а потім запропонував переїхати в сусідній номер . Площа цього номера в 2 рази перевищувала нашу комірчину, було в наявності 2 вікна без ручок і занавісок (втім, як і на всіх інших вікнах у готелі), а також непрацюючий кондиціонер і ліжко без матраца. Матрац і білизну ми перенесли. Потім Юра хотів піти по відро для сміття і взяв із собою ключ, щоб закритись. У результаті ключ застряг у замковій щілині, і ні Юра зовні, ні я зсередини не могли відкрити двері. Я просиділа під замком хвилин 15, і в той момент, коли в мене вже починалася тиха істерика, двері якимось дивом піддались, однак ключ намертво засів у замковій щілині.
Довелося переїхати ще в один, вже третій за рахунком, номер. Ми одразу прихопили з собою відро для сміття, тумбочку, матрац і білизну. Номер навпроти виявився не таким гарним, як попередній (за винятком унітазу - в попередньому номері піднята мною кришка унітазу залишилась у мене в руках). Простору було менше, але хоча б було де розвернутися, на відміну від першого номера. Щоправда, вікно тут було на всю стіну, і, звичайно ж, без ручок, занавісок і навіть карнизу. Так що працюючі неподалік на даху будівельники могли спостерігати справжнє шоу "За склом" :) На щастя, вікно було розділене на декілька секцій, одну з яких вдалося завісити рушником.
Порівняно з усіма цими недоліками відсутність гарячої води здалася дрібницею, до того ж, її дали ввечері. Кондиціонер пообіцяли ввімкнути, але, звичайно ж, не ввімкнули. Стіни номеру були зроблені з фанери, так що всі мешканці готелю знали про те, що хтось у даний момент приймає душ, ходить у туалет або ще чимось займається. А в останній день перебування в цьому "чудовому готелі" ми помітили жовту пляму на стелі ванної кімнати. Загалом видно, що побудували будиночок на швидку руку й почали експлуатацію, навіть не встигнувши завершити ремонт. Залишається тільки побажати цьому готелю процвітання та всіляких благ :)
Як дістатися: Одеса - велике місто і дістатися туди можна будь-яким видом транспорту. Є нормальна дорога з Києва, час у дорозі 4-6 годин. Також в Одесу ходять комфортабельні автобуси перевізників Автолюкс і Гюнсел з центрального автовокзалу (ст. м. Деміївська). Ми поїхали нічним поїздом.
