Серенгеті - найвідоміший сафарі парк у світі, і слово «сафарі» найбільше асоціюється якраз із ним та з Масаї-Мара, що є тим же самим парком, тільки з боку Кенії.
Загальну інформацію по Танзанії читайте за цим посиланням.
У Серенгеті живуть мільйони тварин, більшість травоїдні, але є й тисячі левів, леопардів, гепардів та інших хижаків. Кого саме ви можете побачити дивіться за цим посиланням https://www.safaribookings.com/serengeti/wildlife.
Саме в Серенгеті відбувається та сама велика міграція і перехід річки Мара, найвідоміша подія у світі сафарі. Щоб усе це подивитися, потрібно провести в парку щонайменше 3 ночі, а це досить дорого. Однак, якщо ми колись приїдемо сюди знову, то проведемо 3 або більше ночей.
У наше перше сафарі ми ночували тільки одну ніч, але залишилися задоволені й побачили багато всього цікавого. Пощастити вам може в будь-який час доби, але нам здалося, що найцікавіше сафарі рано вранці.
Дорогою до парку ви будете бачити численні поселення масаї. Дорога, як ви можете здогадатися, ґрунтова і не дуже хороша. Від воріт Нгоронгоро, де закінчується асфальт, їхати приблизно 2 години.
Влада країни примусово переселила всі племена, що раніше мешкали на території парку та зробила буферну зону, завширшки в десятки кілометрів. Хоча, з огляду на кількість туристів на авто та таборів, не зовсім зрозуміло, чим заважали масаї. Хіба що вони полювали на тварин.
Після буферної зони туристів завозять на пагорб (-2.832028, 34.998083), де є пікнік-зона, туалет і кіоск із напоями та снеками. А сафарі починається вже після пагорба.
У багатьох місцях земля виглядає вигорілою, а в деяких горить просто зараз. Це контрольовані підпали, для того, щоб оновити рослинність і для переміщення груп тварин.
Якщо ви приїдете в парк на одну ніч, як і ми, то більшу частину часу будете їздити величезними пустками південного Серенгеті. Вони не особливо мальовничі, але періодично трапляються великі камені та скелі, де можуть ховатися звірі.
Бачили прайд із левенятами, спочатку вдалині, а потім знайшли його ж, або якийсь інший, уже поблизу. Цікаво, що левенята п'ють молоко у всіх левиць поспіль.
Ось тут (-2.455778, 34.802111) у водоймі лежать сотні гіпопотамів. Вночі вони виходять із води і йдуть гуляти, один навіть проходив біля нашого намету, було страшнувато.
Над Серенгеті, в цей час, у небо піднімаються кілька десятків куль. Цікавий варіант сафарі, проте ціни якісь неадекватні - $600 за особу, і це за кошик на 20 осіб! Ми літали на кулях уже 5 разів, проте скрізь це коштувало в 5-7 разів дешевше.
Приблизно через годину після виїзду, ми побачили чергового леопарда на дереві. Після попереднього дня він уже не викликав у нас особливого ентузіазму, проте по обличчю нашого гіда зрозуміли, що буде щось цікаве.
Ми під'їхали дуже близько, але він не звертав на нас жодної уваги. До речі, полювання наш гід помітив першим, повідомив по радіо і під'їхало ще одне авто цієї ж компанії, більше щасливчиків не було.
Як нам пояснили, леопард вичікує момент, коли жертва поверне голову в бік і тоді атакує. Саме в цей момент я зрозумів, що для подібних сцен потрібно більше, ніж одна хороша камера, бо хочеться ж зняти і фото, і відео, а одній людині це неможливо.
Увечері, в таборі, ми зустріли ірландця і француженку, які були в другому авто, і вони розповіли, що дуже боялися цієї сцени полювання, мало не плакали.
Своїх дітей ми підготували ще до сафарі, пояснили, що є хижаки, які їдять інших тварин і годують своїх звірят. У результаті, нашим дітям полювання дуже сподобалося, вони були в захваті.
Ця сцена стала хайлайтом нашого сафарі, гід розповів, що подібне, ще й з такої відстані і з таким світлом, він бачить зазвичай один раз на рік, не частіше.
