Зізнаємося чесно, до відвідування Ваймара ми про це місто практично нічого не знали. Воно маленьке й тому майже не з'являється в заголовках новин або туристичних маршрутах. Але після візиту стало зрозуміло, що одного дня для міста з такою багатою культурною спадщиною мало.
На рубежі 18-19 століть Ваймар став інтелектуальним і культурним центром Німеччини - тут жили та творили особистості, що задали напрямок подальшої історії європейської культури:
Йоганн Вольфганг фон Гете - поет, мислитель і натураліст; Фрідріх Шиллер - поет, філософ, драматург, професор історії та військовий лікар; Крістоф Мартін Віланд - поет та ідеолог німецького рококо; Йоганн Готфрід Гердер - історик і поет.
16 об'єктів того періоду, що називається ваймарським класицизмом, внесені до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
По місту ми гуляли, використовуючи цю карту, її цілком достатньо.
Від вокзалу ми відразу пішли до бібліотеки герцогині Анни Амалії (5 на карті, працює з вівторка по неділю з 9.30 до 14.30, 7,5 євро). По дорозі зустрічається багато цікавих місць. У середні віки Ваймар виглядав як типове місто того часу - із замком, собором, міськими стінами та ровом з водою.
Тому ми вибрали лише бібліотеку. Це одна з найвідоміших бібліотек Німеччини, в ній працював сам Гете. Якщо ви не бронювали квитки заздалегідь, то приходьте до відкриття. Справа в тому, що в 2004 році бібліотека сильно постраждала під час пожежі, повністю згоріло 50000 книг і ще 62000 були пошкоджені. Знаменитий зал рококо, який і є основним об'єктом відвідування, був відновлений через три роки й зараз його можуть відвідати лише 290 чоловік на день. Оскільки ми не знайшли, де купити квитки онлайн, то прийшли з ранку та без проблем купили їх на місці.
Після відвідування бібліотеки пішли гуляти містом. Тут же поруч знаходиться міський замок (3), якому, до речі, всього 100 років. Будівля була резиденцією місцевих герцогів, правда, зовсім недовго, бо через кілька років після закінчення будівництва монархія в Німеччині впала.
Найкращу рекламу місту роблять декілька відомих імен. По-перше, це герцог Карл Август. Він увів конституцію, захищав свободу друку, поліпшив управління в усіх галузях, значно зменшив корупцію, загалом, національний герой. Ще й знавець і любитель наук і мистецтв, не дивно, що Ваймар вважається культурною столицею Німеччини.
Навіть якщо ви й не чули його імені, то імена Гете та Шиллер чули всі. Пам'ятник обом, а вони були друзями, встановлено на Театральній площі (16).
Ця площа знаменита тим, що саме тут, перед Німецьким національним театром, у 1919 році була проголошена Ваймарська республіка. Саме таку назву носила територія Німеччини між двома світовими війнами (1919-1933), поки не почалася світова фінансова криза й до влади не прийшли націонал-соціалісти.
Якщо в кінці вулиці повернути праворуч і вийти на площу Frauenplan, то там буде будинок-музей Гете (13). В будинку збереглася справжня обстановка останніх років життя Гете.
Обидва поети поховані на історичному кладовищі (12). У 1825 році герцог Карл Август побудував тут склеп для членів герцогської родини. А у 1862 році позаду склепу побудували досить незвичайну російську церкву Марії Магдалини.
Крім історичного центру обов'язково потрібно піти до великого парку на річці Ільм, створеного у 1778-1828 рр. У його розвитку активну участь брав сам Гете. Це не дивно, оскільки у 1776 році герцог Карл Август подарував поетові будинок із садом, розташований у парку (7). Цей будинок можна відвідати й зараз.
Неподалік від будиночка Гете є вказівник на "Haus Am Horn" (31). Тут потрібно розповісти детальніше, оскільки нам самим було важко зрозуміти, що ж це таке.
На фото виглядає, як звичайний сучасний будинок, правильно? Справа в тому, що ця будівля була споруджена за проектом архітектора Георга Мухе у 1923 році! Це зразковий будинок, споруджений до виставки. В той час такий дизайн був немислимим, згадайте колони та барельєфи дореволюційних будівель. Але населення міст зростало, і для масового будівництва всі ці непотрібні прикраси стали просто марною тратою грошей. Тим більше з'явилися зручності, яких не було раніше: опалення, електрика, телефон, водопровід, каналізація, ліфт. А з винаходом залізобетону стало можливим повністю змінити підхід до архітектури. Тепер не було несучих стін, можна було зробити їх хоч скляними.
Тому в 1919 році у Ваймарі була відкрита школа нового напрямку в архітектурі "Баухауз". Практично все, що ви бачите зараз на вулицях, це видозмінений баухауз, або міжнародний стиль, як його ще називають. У двох словах: баухауз - це функціональний будинок, будинок для житла. Зараз нам це важко зрозуміти, оскільки ми все життя жили в таких будинках.
У школі було багато єврейських викладачів, та й ходити сюди на навчання євреї могли спокійно. Тому не дивно, що з приходом до влади націонал-соціалістів школа була закрита, а сам напрямок в архітектурі було названо потворним і він знищувався або перебудовувався.
З іншого боку парку є ще одна цікава споруда - Римський будинок у стилі класицизму (21). Гете керував його будівництвом у 1791-1797 рр.
У парку стоїть пам'ятник ще одному видатному жителю міста, піаністу та диригенту Ференцу Лісту, завдяки якому Ваймар став центром музики міжнародного масштабу. Він купив будинок на околиці парку й зараз у ньому знаходиться музей (9).
