У середні віки вони грали роль показника статусу, найбільш вишукані і зараз прикрашають палаццо на центральній вулиці. У випадку Валлетти була ще одна причина такої масової появи балконів. Лицарський орден видав указ за яким всі будинки в місті повинні були мати які-небудь елементи прикрас на кутах. В основному це були ніші з релігійними сюжетами, але поступово в якості прикрас стали використовуватися балкони.
Практично всі старі балкони мають спеціальні підпірки в основі (називаються saljaturi), такі собі кронштейни, найчастіше прикрашені красивим орнаментом або скульптурами. В останньому випадку власник вибирав між позитивними персонажами, такими, як квіти
Або негативними, такими, як дракони або страшні обличчя. У ті часи вважалося, що подібні скульптури можуть відлякати нехороших людей від твоєї обителі.
Всі балкони різні, але їх можна розділити на дві великі категорії: кам'яні, відкриті і дерев'яні закриті. Перші найчастіше можна зустріти в Мдіні чи малих містечках, в той час, як у Валлетті переважають дерев'яні балкони.
На Мальті багато каменю і мало дерев, тому, логічно, що дерев'яні балкони будували в основному заможні громадяни, які жили у Валлетті. Найбільш яскраві приклади кам'яних балконів можна знайти на острові Гозо, який спрадавна славиться майстрами з обробки каменю. Хоча такий тип зустрічається і в столиці.
Дерев'яні балкони стали з'являтися у Валлетті в середині 18 століття. Мода на них пішла після будівництва двох великих дерев'яних балконів у палаці Великого магістра. Їх стало настільки багато і вона стали так популярні на Мальті, що навіть за її межами такий тип балконів стали називати La Maltijja ("мальтійські"). Насправді ж така конструкція прийшла з північної Африки, в основному з Марокко, і принесли її, швидше за все, раби.
В останні десятиліття домовласники стали частіше розбирати класичні дерев'яні балкони, особливо це проявляється в приватному секторі на острові Гозо. Тому уряд вирішив виділяти гранти власникам таких балконів на підтримку і відновлення культурної спадщини.