Жовква

Жовква - невеличке ренесансне містечко біля Львова, колишня резиденція короля Речі Посполитої Яна Собеського III. Якуб Собеський, його батько, як і багато інших польських дворян, похований тут у костьолі Святого Лаврентія, тому в місто приїжджає досить багато польских туристів. Під час нашого візиту також був польський автобус. Уся центральна частина міста має статус історико-культурного заповідника державного значення.

У 2015 році, в рамках проекту Shtetl Routes, була виконана 3D реконструкція старої Жовкви. Незважаючи на деякі неточності, по відео можна отримати гарне уявлення про минулу велич міста.

Жовква дуже зручна для туристів - усі архітектурні пам'ятки, а їх досить багато, розташовані навколо Вічевого майдану. В центрі уваги, звичайно, ренесансний замок, побудований у 1594-1606 роках Станіславом Жолкевським, він же і заснував Жовкву. Замок зберігся практично повністю, але 75% його знаходиться у стані запустіння. Лише фронтальне крило відреставровано та служить візитною карткою міста. Інші частини на даний момент на реконструкції, але проходить вона досить повільно і, як це зазвичай буває, зі скандалами. Всередині є музей.

У кінці 2013 року замок отримав грант у 1.5 мільйона євро, які будуть витрачені на реставрацію протягом двох років.

За замком Жолкевський і його дружина розбили сад і організували звіринець із зубрами, оленями, сарнами та іншими тваринами. Але нічого з цього не збереглося. Парк є, в напівзапущеному стані, але хоча б назва "Звіринець" збереглася.

Жолкевський загинув у 1620 році в битві з турками на території Румунії, а його син Іван потрапив у полон. Голову Станіслава турки возили по країні як військовий трофей і вимагали викуп у три мільйони злотих за повернення обох на батьківщину. В той час на такі гроші можна було побудувати декілька міст рівня Жовкви. Щоб зібрати таку суму, у Жовкві навіть відкрили монетний двір і почали карбувати гроші. Необхідну суму таки зібрали, однак син помер через кілька років після повернення.

Після смерті Жолкевського замок переходив до його дружини Регіни, дочки Софії і, нарешті, до внучки Теофіли, матері короля Яна Собеського III. Зробивши замок своєю резиденцією, король істотно відреставрував його наприкінці 17 століття. Та й усе місто в той час виглядало дуже колоритно.


Це були часи розквіту, коли в місті знаходилося 5 монастирів, розвивалося книгодрукування, працювали школи живопису й різьбярів по дереву, єврейський культурний центр. Синагога, що розташована в місті, унікальна. Вона названа на честь християнина Собеського, який і посприяв її будівництву. Нечасто таке зустрінеш, якщо взагалі можна зустріти. Синагога була спалена німцями під час війни, але сама будівля залишилася й зараз у ній проходить реконструкція (звичайно, дууууууже повільно).

Вся міська забудова велася строго за європейським принципом, а не так, як роблять зараз у Ялті :) Від стін залишилося небагато, але вони є на Вічевому майдані, де добре збереглися дві брами та велика Оборонна вежа.

Глинську браму в 1964 році розвалили військові, просто тому, що в них не проходила військова техніка. Так що нинішні ворота - це реконструкція за старими кресленнями.












У 1648 році військо Богдана Хмельницького підійшло до замку, проте після отримання викупу не стало атакувати. До речі, є така думка, що великий гетьман народився саме тут. Грунтується вона на тому, що його батько Михайло служив у Станіслава Жолкевського.

У 1655 році козаки все ж захопили й розграбували місто. Під час Північної війни (1706-1707) у замку розмістив свою резиденцію Петро I для підготовки до війни зі шведами. Тут же він приймав гетьмана Івана Мазепу. В радянські часи в замку жили цивільні та військові, так тривало аж до початку 21 століття.

Навколо площі ви знайдете багато інших цікавих об'єктів:

Міська ратуша 1932 року. Її попередниця стояла посеред площі, але була розібрана у 1832 році.




Монастир Різдва Христового (17-20 століття)


Костел Святого Лаврентія (1606-1618). Саме тут покоїться прах Жолкевського, його дружини Регіни та їхніх дітей, а також родина короля Яна Собеського III. Всередині знаходяться унікальні скульптури Жолкевського, його сина Івана, дочки Софії та дружини Регіни, виконані з мармуру. Голова, викуплена у турків, замурована в стіні. Ще один цікавий експонат - плита, на якій вибиті назви міст, завойованих поляками, серед них є навіть Москва, Псков і Смоленськ. Тут же і герб Собеського, дорогоцінні камені з якого розікрали в радянські часи.

Біля костелу лежать великі камені. Це все, що збереглося від пам'ятника Собеському. В 1961 році Микита Хрущов проїжджав через місто і, дізнавшись, кому цей пам'ятник, наказав його розібрати.




Колишній Домініканський монастир, тепер тут храм




Крім основних пам'яток, зверніть увагу на аркади. Їх тут вистачає і я б сказав, що це дуже незвично для міста такого розміру. Не Генуя або Болонья, звичайно, але дивіться самі.






Обов'язково зайдіть у сувенірний магазин, розташований на стіні замку. Асортимент продукції тут не гірший, ніж у Львові, і це нас навіть здивувало. Причому більша частина польською мовою. Завідує магазином дуже освічений дядько, може розповісти багато всього цікавого не лише про Жовкву, а й про Львів і навіть про Київ.

Також нам дуже сподобалися дві вулиці позаду Звіринецьких воріт (ті, де розташований сувенірний магазин). Було дуже несподівано побачити стільки чудових особняків.




















В одному з цих будинків у 1931 році народився Любомир Романків, майбутній винахідник, один з 10 вчених, внесених до зали національної слави США (разом зі Стівом Джобсом). Він переїхав до США й закінчив Массачусетський технологічний інститут, після чого досі (2013) працює в корпорації IBM. Автор і співавтор 65 патентів, завдяки його винаходу магніторезистивних головок для запису інформації IBM зуміли створити жорсткий диск.

Ще фотографії Жовкви

Карта центру Жовкви

Як дістатися: Жовква розташована у 32 кілометрах на північ від Львова. Доїхати можна маршруткою від львівської автостанції №2. За таксі від залізничного вокзалу ми заплатили 150 грн.